"Бажаєте українського Трампа?" Що робити з мільйонами незаконних зброї та за що має заплатити держава?

У 2024 році в Україні не відбулося зрушень у питанні вільного володіння зброєю. Прийняття закону, який мав би хоча б частково врегулювати це питання, залишилося в підвішеному стані. Не дуже ефективною виявилася й ініціатива правоохоронців щодо декларування зброї, яка опинилася в руках цивільних українців під час війни.

Про перспективи законодавчих змін "Телеграф" поспілкувався з головою Української асоціації власників зброї Георгієм Учайкіним.

Щоб не було трафіку зброї в Європу

- У серпні минулого року депутати ВР проголосували за законодавчі зміни ( законопроект №9538 ), які надали можливість цивільним особам використовувати знайдену вогнепальну зброю та боєприпаси для відбиття агресії РФ. На його основі був виданий Наказ МВС, що регламентує порядок декларування, проведена кампанія, але, судячи з інформації в медіа, вона була не дуже успішною. В чому причина, на вашу думку?

- Давайте визначимося з термінами, адже помилково в контексті цього законопроекту говорили про трофейну зброю, але вона не має до нього жодного відношення. Адже трофей здобувається в бою. Йдеться виключно про знайдену цивільними особами зброю, тобто незареєстровану, і її дійсно багато. В цілому, існував тимчасовий закон "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", який з'явився після хаотичної роздачі зброї з вантажівок у березні 2022 року. І ось у серпні 2024 року до нього внесли зміни, щоб зобов'язати громадян декларувати таку отриману або знайдену зброю та боєприпаси. При цьому було вказано умову, відповідно до якої надається 90 днів після закінчення війни, щоб їх здати державі. І, можливо, якщо якийсь закон потім приймуть, то щось із цієї зброї ви зможете залишити собі після проходження відповідної процедури.

Тобто написали відвертий нонсенс з юридичної точки зору та логіки, адже ніхто і ніколи не віддасть інструмент, який може його врятувати в наш неспокійний час. На мій погляд, з самого початку це була провальна ініціатива. Ми ж розуміємо, чому вони обрали такий шлях. Їх не влаштовує прийняття повноцінного закону про зброю, адже тоді вони втрачають монополію, і от вони почали з "гною і палок" робити якусь невідому конструкцію. Вона дійсно невідома, адже в жодній країні світу такої практики немає. Встановлена практика, коли у людей зброю держава викупає.

– Але проти такого варіанту є аргумент, що у держави немає і навряд чи з'явиться для цього достатньо коштів, адже зараз війна.

– Я не хочу заходити далеко, але скажу, що бруківку вони вміють укладати і красти гроші з бюджету також. Давайте повернемося до так званої декларації. Я брав участь у роботі національної конференції, що проходила під егідою ОБСЄ в Києві в грудні минулого року. Там спілкувався з різними спеціалістами, в тому числі з міжнародними партнерами. Так от, їх цікавить лише одне: щоб не було трафіку зброї з України в Європейський Союз. Його дійсно не існує, хіба що поодинокі випадки. Але натомість є божевільний, просто захмарний внутрішній "чорний" ринок.

Так от, за перший місяць кампанії українці задекларували всього 2000 одиниць зброї, з яких у найкращому випадку було 10% військової. Інші – старі мисливські рушниці та подібне, тобто те, що нікому не цікаво. А за другий – 780. Дані оприлюднив в інтерв'ю голова Нацполіції України Іван Виговський. Ці цифри на фоні мільйонів незареєстрованих стволів виглядають кумедно. Сотні років знадобиться, щоб таким чином вирішити проблему. Причому мені чітко відомо, що була рознарядка на кожне підрозділ дозвільної системи, і щоб забезпечити показники "трясли" всіх. Але автоматичну зброю, пістолети ніхто не приніс.

- Що могло спрацювати? Покарання? Чи все-таки тільки фінансове заохочення?

- Наполохати українців, які живуть під постійною загрозою обстрілів, відповідальністю неможливо. Шлях вирішення проблеми – в комплексі заходів. Звичайна практика виглядає наступним чином: населенню пропонують продати державі незареєстровану зброю і головне (!) – вибухові речовини. З останнім взагалі все просто і зрозуміло. Ти приніс, наприклад, гранату – отримав, скажімо, 500 гривень (тариф має встановити Кабмін), і в тебе не запитують, де ти її взяв. Адже головне, щоб пристрій не вибухнуло і його вилучили з обігу. Так само і зі зброєю. Зараз це виглядає так: у тебе є автомат, тобі кажуть, принеси, задекларуй і потім віддай, але ти думаєш, нехай краще про всяк випадок буде у мене. А якщо б запропонували продати його за 12 тисяч гривень – це вже цікаво. Але цікаво тоді, коли ти знаєш, що існує закон, і ти можеш здати непотрібний автомат, отримати гроші. А на них купити маленький пістолет для самозахисту. Тож все повинно працювати в комплексі.

Тепер подивимося, чи є гроші. Спочатку довго мусолили ці зміни в законопроект, розробляли, погоджували, а отже, витрачали робочий час депутатів. Вартість його нам добре відома. Я вже не кажу про технічні витрати на те, щоб роздрукувати купи паперу і т.п. Далі Міністерство внутрішніх справ замовило рекламу на всіх носіях – відео, аудіо, білбордах. Чи не з кожного праски звучали заяви, що декларування спрацює. Було таке? Було. Крім того, розсилка SMS абонентам всіх мобільних операторів кілька разів. Вартість кожного повідомлення – приблизно 1 гривня. А ефект всього цього не дав. Якби у когось з економістів було бажання розрахувати коефіцієнт корисної дії всіх перерахованих кроків, думаю, вони прийшли б до висновку – простіше викуповувати зброю.

І в першу чергу прийняти нормальний закон про зброю, а не той кастрований, який пропонується, і тоді покарання, передбачене Кримінальним кодексом України, було б чимось аргументованим. Тому що громадянину можна було б сказати: тобі створені всі умови, запропоновані гроші за незареєстровану